Чим відрізняється майнова шкода і матеріальний збиток або як формулювання вимоги впливає на розмір відшкодування

Нещодавно прочитав дуже хороше, на мою думку, формулювання «Хороші адвокати читають судову практику, найкращі – її створюють». Постараюся розвинути це твердження стосовно практики розгляду справ про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортними пригодами.

Як відомо, доведення суми шкоди лежить на позивачі та основними способами доведення в даному випадку є оцінка шкоди за допомогою оцінювача або судового експерта, а також, якщо ТЗ відремонтовано, збір та подання до суду документів, що підтверджують витрати позивача на ремонт свого транспортного засобу, купівлі запасних частин тощо.

Слід зазначити, що оцінку збитків вищеназваними фахівцями в Україні дуже зарегульовано та формалізовано. Крок у бік від вимог національних стандартів чи методик – розстріл на місці, а вірніше – потрапляння під жорна рецензування, заслуховування на відповідних комісіях, а іноді, якщо вже не пощастить, і позбавлення діючих кваліфікацій.

Водночас нормативно-правові документи, що використовуються оцінювачами та експертами, рясніють протиріччями та логічними нісенітницями. Основною причиною цього є те, що їхні укладачі та «затверджувачі» проігнорували основний характер норм Цивільного кодексу та їхній пріоритет перед підзаконними нормативно-правовими актами. Іншими словами, вони почали писати стандарти та методики, не потрудившись зазирнути в ЦК. Як результат, розроблені та затверджені підзаконні нормативно-правові акти містять у собі положення, що суперечать Цивільному кодексу.

Читайте статтю: ЕКСПЕРТИЗА ДТП – СЛІДКУЙТЕ ЗА РУКАМИ

Почнемо із понятійного апарату. ЦК України, як відомо, оперує поняттям шкоди. Заради справедливості слід зазначити, що в деякій юридичній літературі, та й судовій практиці, поняття «шкода» та «збитки» найчастіше використовуються як синоніми. При цьому під шкодою цивільне право розуміє применшення, знищення суб'єктивного цивільного права або блага. Грошову оцінку майнової шкоди називають збитками. Тому першочерговим завданням відновлення порушеного права є компенсація збитків, при чому реальних, а не абстрактно «матеріальних».

На практиці це призводить до того, що оцінювачі та судові експерти, користуючись Методикою товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів (далі – «Методика»), що не відповідає цивільному законодавству, визначають невідповідну цивільному законодавству категорію. Майже, як у Вінні-Пуха, – «неправильні бджоли роблять неправильний мед».

Хтось заперечить: «А яка різниця? І те, й інше позначають втрати власника ТЗ через його пошкодження». Але в тому й річ, що алгоритми визначення цих втрат у обох випадках будуть різними.

Визначенню поняття збитків присвячено статтю 22 ЦК України, яка вважає такими втрати, які особа зазнала внаслідок знищення чи пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила чи мала б зробити для відновлення свого порушеного права. Законодавець називає ці витрати реальними збитками.

Відповідно до змісту статті 22 ЦК, відшкодування заподіяних деліктом збитків здійснюється у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню при заподіянні майнової шкоди, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або, знову ж таки, відповідно до реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитки при цьому визначаються з урахуванням ринкових цін, які існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора на місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була виконана добровільно, - у день подання позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, які існували на момент винесення рішення.

Враховуючи вищесказане, стосовно транспортного засобу, наприклад автомобілю, збитками можуть бути:

• або різниця між доаварійною та післяаварійною вартістю транспортного засобу;
• або вартість ремонту автомобіля (якщо його ремонт економічно доцільний).

Як ви зрозуміли, якщо власник пошкодженого ТЗ повинен його відремонтувати, такими збитками можуть бути ті витрати, які він повинен зазнати у зв'язку з ремонтом ТЗ. Причому, друга сторона не має права вимагати від власника пошкодженого ТЗ, щоб ремонт здійснювався вживаними запасними частинами. А це вже ніяк не відповідає поняттю матеріальних збитків, які згідно з Методикою, має враховувати знос запасних частин на момент ДТП.

Необхідно відзначити, що застосування зносу для визначення вартості деталей, що замінюються, не є юридично або практично обґрунтованим. Для визначення розміру збитків має значення, скільки коштували деталі на момент ремонту, а не те, скільки коштували вони до аварії на автомобілі. Причина ігнорування авторами Методики цієї обставини полягає в їхньому нерозуміння різниці між складною річчю, в даному випадку транспортним засобом, та її приналежністю, якою є конкретна її складова.

Читайте статтю: Можливі варіанти саморегулювання судової експертизи, їх плюси та мінуси

При цьому доаварійний стан ТЗ, звичайно ж, має враховуватися у розмірі збитків. Але зовсім інакше, ніж це описано в Методиці.

Цілком очевидно, що під час проведення відновлювального ремонту можлива ситуація, коли відремонтований транспортний засіб став коштувати дорожче, ніж він коштував до аварії. Це зумовлено насамперед заміною зношених запасних частин на нові, а також ремонтом запасних частин, які до аварії були несправними. Іншими словами, внаслідок відновлювального ремонту транспортного засобу, теоретично, можливе його здорожчання.

Водночас – і це більш вірогідно - можлива й інша ситуація, коли вартість транспортного засобу після ремонту зменшується. Це обумовлюється тим, що в процесі ремонту, навіть виконаного з найвищим ступенем якості, не завжди вдається досягти того стану, який автомобіль мав до ДТП.

Отже, критерієм визначення розміру збитку внаслідок відновлювального ремонту ТЗ є можлива зміна його вартості. Зменшення вартості відремонтованого транспортного засобу порівняно з його доаварійною вартістю, безумовно, спричиняє зменшення майнової сфери потерпілого. Її збільшення – навпаки, призведе до збільшення цієї майнової сфери, яка за змістом цивільного права змінюватися не повинна.

Очевидно, що оцінка як вартості здорожчання, так і вартості здешевлення транспортного засобу після відновлювального ремонту є завданням оціночної експертизи.

Нагадаю, що тягар доведення юридично значимих фактів лежить на тій стороні, яка цими фактами доводить свою вимогу. Отже, факт здорожчання ТЗ внаслідок його післяаварійного ремонту, за логікою, має доводити сторона, до якої висувається вимога про відшкодування збитків. Потерпіла сторона, окрім факту ДТП та винності у її вчиненні певної особи, повинна довести розмір заподіяних внаслідок ДТП збитків, якими у такому разі можуть бути вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ та вартість його здешевлення внаслідок неможливості приведення до початкового стану.

У цій статті я торкнувся лише частини протиріч, які колеги-адвокати можуть успішно використовувати у своїй практичній діяльності. Опис інших нісенітниць і ляпів у цій статті лише ускладнить її сприйняття.

Автор статті: Голубенко Олег Миколайович